Душиця (орегано) — багаторічна трав’яниста рослина родини Глухокропивових з коротким кореневищем. Може використовуватися як лікарська рослина.
Origanum vulgare в перекладі означає «прикраса гір», від слів «oros» — «гора», «ganos» — «прикраса» (по-грецьки); «вульгарний» (vulgare) по-латині — «повсюдна» або «звичайна».

Кореневище гіллясте, часто повзуче. Стебло (30-60 см заввишки) пряме, при основі часто гіллясте, чотиригранне, у нижній частині циліндричне. Листки супротивні, черешкові, довгаста-яйцеподібні (14 см завдовжки), зверху темно-зелені, зісподу світліші, віддалено дрібнозубчасті, довжиною 1—4 см. Квітки з приквітками, дрібні, неправильні, зрослопелюсткові, у щиткоподібно-волотистих суцвіттях.

Лікарська, харчова, ефіроолійна, медоносна, фарбувальна, танідоносна, інсектицидна, декоративна рослина.

3 лікувальною метою у науковій медицині використовують квітучі пагони душиці — Herba Origani, які рекомендують для збудження апетиту, при атонії кишечника, як відхаркувальний засіб при кашлі і хворобах дихальних шляхів, при безсонні, ревматизмі і конвульсіях. Душиця входить до складу грудних, потогінних, вітрогінних чаїв і збору для полоскання горла. У листках і квітках душиці містяться дубильні речовини, вітамін С, каротин, ефірні олії.

Рослина входить до складу пряних сумішей для паштетів, начинок з ліверу або м’яса, домашніх ковбас. Душицю додають до смаженого, тушкованого і запеченого м’яса, соусів і підливою. В італійській кухні нею ароматизують піцу. У деяких європейських країнах з душецею готують страви з печериць, що відрізняються ніжним смаком і ароматом.

У Білорусі, на Кавказі душицю додають при солінні огірків і грибів. У Сибіру з нею готують ароматну начинку для пирогів, яку змішують з сиром, м’ясом, яйцями. Душиця добре поєднується з багатьма прянощами, але особливо з чорним перцем, базиліком, розмарином, майораном.