Кмин

Кмин(лат. Carum carvi L.) — дворічна трав’яниста рослина. У перший рік життя створює лише розетку прикореневих листків, а на другий — розвиває порожнисте, всередині борознисте стебло, яке пускає гілки майже з основи. Листки чергові, перисторозсічені, верхні — сидячі. Квітки білі, правильні, зібрані в складні зонтики. Цвіте в червні — липні. Плоди — двосім’янки, сплюснуті з боків, при достиганні розпадаються на вузькі серповидні сім’янки.

тмин1

Плоди кмину містять 3—7 % ефірної олії, 14—22 % жирної олії з високим вмістом петроселінової кислоти та дубильні речовини.

Відвар плодів використовують при атонії і болях у кишечнику, метеоризмі, для підсилення функції підшлункової залози, підвищення тонусу й перистальтики кишечника, зниження в ньому процесів бродіння і гниття. Ефірну олію використовують для ароматизації лікарських препаратів
Насіння кмину звичайного давно відоме людині як лікувальний засіб і прянощі. Неодмінний компонент української кухні.

Плоди кмину звичайного широко використовують також у харчовій і парфумерній промисловостях.

тмин2

Мелений кмин використовується для приготування страв, які не піддаються тепловій обробці, — салатів, паштетів, сирів тощо. Цілим насіння кмину уживається для приготування різних виробів із тіста (його навіть називали «пекарською пряністю»), додається до червоного буряку, свіжої та квашеної капусти, у картоплю, супи, салати, сири, ковбаси. Без кмину і часнику неможливим є готування баранячого м’яса. Багато хто любить хліб із кмином. У салати використовують свіжі пагони, молоде листя, коріння. Коріння можна маринувати та варити з медом і цукром. Кмин додають до соусів, пива та квасу.

ДО ЄНЦИКЛОПЕДІЇ