Гірчиця — однорічна трав’яниста рослина сімейства хрестоцвітих висотою 40-50 см. Корінь стрижневий, порівняно складний. Стебла прямі, розгалужені, голі. Листки прості, чергові, черешкові; нижні – ліровидні перисто-роздільні, рідше майже цільні; стеблові — у міру підняття по стеблу зменшуються, їх пластинки стають менш роздільними, а корінці коротшають; самі верхні — сизуваті. Квіти зібрані в щитовидні кисті. Плід — лінійний стручок, тонкий, з переплітаючими жилками на стулках і тонким носиком. Насіння дрібне, кульковидне, чорно-сизе, коричневе або блідо-жовте. Цвіте в травні, плоди дозрівають в червні.

У насінні міститься глікозид-синігрін, який під впливом ферментів мерозіна розкладається на гірчичне масло, сульфат калію і глюкозу.

Насіння гірчиці містять ефірне гірчичне масло, до 25-35% жирної олії, яку отримують пресуванням.

Гірчичне ефірне масло складається з аллілгірчічного (40%), кротонілгорчічного масел і слідів сірковуглецю. У насінні міститься повільно висихаюче жирне масло, що складається з гліцерину, ерукової, омінової, лінолевої, ліноленової, лігноцериновою, миристинової і бегонової кислот. Насіння гірчиці в сухому вигляді нічим не пахнуть, але варто їх потовкти в теплуватій воді, як незабаром відчувається різкий запах гірчиці. Ці властивості гірчиці пояснюються тим, що в ній міститься глікозид-сінігрін.

Гірчичне насіння використовується в консервуванні овочів, грибів, риби, в приготуванні овочевих страв, м’ясних супів, фаршів.

Гірчиця (гірчичний порошок) використовується як приправа насамперед до м’ясних страв, а також як інгредієнт майонезу. Є численні рецепти маринадів, до складу яких входять і цілі насіння, і гірчичний порошок.

Широко використовують у медицині.