Гвоздика (пряність) — висушені нерозкриті квіткові бруньки (бутони) тропічного гвоздикового дерева

Гвоздика володіє пекучим смаком і своєрідним сильним ароматом. Причому, пекучість і аромат сконцентровані в різних місцях бутона. Найбільш тонкий аромат дає капелюшок, а пекуча частина розташована в черешку. Черешок у гвоздики після ферментації повинен стати еластичним і залишати маслянистий слід від ефірного масла на папері при натиску.

Бутони містять ефірну олію (17-20%), дубильні речовини (до 20%), слизу, жири. Головною складовою частиною (до 85%) ефірної олії є евгенол. До його складу входять також каріофіллен, ацетілевгенол (3%), суміш біциклічних сеськвітерпенів. Ефірне масло плодів також містить евгенол (його менше, ніж в бутонах).

Головним чином в кулінарії гвоздика застосовується для приготування маринадів (грибних, фруктово-ягідних, м’ясних, овочевих, рідше рибних). Суміші прянощів, в які входить гвоздика, використовується в кондитерському, рибоконсервному і ковбасному виробництвах.
Для приготування солодких страв (компотів, пудингів, кондитерських виробів) використовується гвоздика самостійно або в суміші з корицею. Краще використовувати головки (капелюшки) гвоздики.
У суміші з чорним перцем гвоздика застосовується при приготуванні тушкованого м’яса, баранини, свинячих і м’ясних жирних фаршів, м’ясних міцних бульйонів, а також соусів, що подаються до домашньої птиці (кури, індички). У цьому випадку для посилення пекучої якості прянощі можна використовувати тільки черешки.

Не слід вводити гвоздику у великих дозах в маринади з вмістом вина, оцту та інших спиртовмісних рідин. Слід пам’ятати, що в спирті гірка складова смаку гвоздики розчиняється (екстрагується) значно сильніше.