Куркума (жовтий корінь) — являє собою корінь рослини із сімейства імбирних всіх відтінків, від темно-оранжевого до червонувато-коричневого, але в сушеному і молотом вигляді завжди яскраво-жовтий.

Рослина містить крохмаль, дуже ароматну ефірну олію (1,5-5%) і барвник куркумін (0,6%, розчинний у жирах і спирті, не розчиняється у воді), а також про-фелландрен, цінгіберен (2,5%), борнеол, сабінен, р-куркумін.
До складу куркуми входять наступні вітаміни і речовини: К, В3, В2, С, В, кальцій, йод, фосфор і залізо.

Найбільше вживання куркума отримала на Сході і в Південно-Східній Азії. Тут вона використовується і як пряність, і як харчовий барвник, і як медичний препарат. Куркума — неодмінний компонент всіх пряних сумішей. Без неї немислимо жодне рисове блюдо в країнах Індійського океану. Плови Середньої Азії та Азербайджану — весільний «той палови», «янгилик палов» (достаток), «зарчава палов» (куркумовий), «майиз палов» (плов по-бухарски) неможливо приготувати без додавання куркуми. Традиційною вважається ця пряність і в Англії, де її додають до всіх яєчним і м’ясних страв і до соусів. В інших європейських країнах її в основному застосовують у кондитерському виробництві, та як золотисто-жовтий барвник для лікарів, маринадів, масла та сирів, а також при виробництві гірчиці. Крім кольору, куркума надає продукту свіжість і збільшує термін зберігання. Куркума — відмінна приправа до омлетів, яєць в круту, світлим соусам, супів і овочевих салатів.

Добавка куркуми до їжі сприяє виробленню жовчі і шлункового соку, є засобом, що підвищує апетит. У народній медицині куркуму застосовували при захворюваннях печінки і жовчного міхура, нирок, а також як шлунковий засіб, що покращує травлення і підвищує апетит.